Малинське городище завжди привертало увагу дослідників. Археологічні розкопки розпочалися тут ще у 70-х роках XIX століття.
Вперше городище дослідив професор історії Київського університету св. Володимира В.Б.Антонович.
В.Б. Антонович
Він сповна вивчив городище, вказавши навіть площу: «на березі р. Ірші розташоване чотирикутне городище 87 сажнів в окружності». Поблизу городища, як стверджував В.Б.Антонович, знаходилось п'ять курганів. Три з них він вивчив 1878 року. Дослідник чітко змалював кожен з розкопаних курганів, їх об'єм, висоту, описав знахідки. В курганах, зокрема, знайдено кілька поховань, фрагменти кераміки, срібний перстень, ряд залізних предметів. Серед них — ножі, цвяхи, залізне кресало тощо. Проте В.Б.Антонович не датує знахідок, а просто відносить їх до часів древлян.
У радянський час кілька разів Малинське городище досліджував відомий археолог П.М.Третьяков. 1940 року експедицією під його керівництвом був закладений невеличкий розкоп біля схилу, оберненого до річки. Тут зустрічались культурні рештки VIII-X ст. Залишки цього періоду були виявлені на різній глибині разом з матеріалом XI-XIII та XVI-XVIII ст.
Однак, розкопки році, що були здійснені в 1949 році, виявили непорушені нашарування товщиною 180 см. Поверх лежав шар садиби XVI-XVIII ст.. тут знайшли уламок шаблі, шпори. Нижче — залишки культури Х-XIII ст.: кераміку, уламки скляних браслетів, прясла веретен і великі жорна. Древнього шару, сучасного князю Малу, не виявилось. Він, очевидно, вважає П.М.Третьяков, був знищений при проведенні будівництва в ХІ-ХІІІ ст. Площа городища, за даними Третьякова, становила близько 2 тис. м2.
У 1973 році Малинське городище обстежив український археолог М.П.Кучера. Вчений перевірив стан пам'ятки, склав її план, провів шурфування. Констатовано, що культурний шар городища був зруйнований внаслідок планування та забудови подвір'я колишньої поміщицької садиби. Знахідки кераміки IX, XII-XIII та XVII-XVIII століть були перемішані, що на думку вченого, сталося внаслідок планування і підсипання майданчика городища за часів пізнього середньовіччя. Слідів давнього поселення перед городищем не виявлено. У 1983 році було проведено розвідку Малинського городища київськими археологами Р.С.Орловим та Р.В.Терпиловським. 1987 року на території працювала експедиція Академії наук УРСР під керівництвом Б.А.Звіздецького.
Б.А.Звіздецький
В результаті цієї експедиції встановлено, що Малинське городище виникло на рубежі VIII-IX ст. як укріплений пункт одного із східнослов’янських племен. котре входило в Древлянський союз. Древні культурні нашарування характерні для культури Лука-Райковецька. Б.А.Звіздецьким було закладено кілька розкопів, в яких виявлено нашарування VIII-IX, X, XII-XIII століть. В одному з них знайдено слов'янське житло IX ст. де було чимало фрагментів ліпних та ранньогончарних виробів. В розкопках пізніших нашарувань виявлено речові знахідки ХІІ-XIII соліть, а саме уламки скляних браслетів, ножі, наконечник монгольської стріли. В деяких місцях спостерігалась сильна перепаленість ґрунту, скупчення деревного вугілля. Очевидно, що тут існувало залізорудне виробництво. Знайдені також фрагменти кераміки та пряслиця з пірофіліту. Своєрідною була знахідка неукріпленого слов'янського поселення кінця IX - середини X ст., що знаходилось десь за 400 метрів на захід від городища. Тут було розкопано жилу напівземлянку з піччю, дві господарські ями, в яких древляни зберігали свої припаси. Недалеко від напівземлянки виявлено невелику яму, овальну в плані і глибиною більше метра. В ній знайдено два скелети - чоловічий та жіночий — зі слідами насильницької смерті. Цілком ймовірно, що тут очевидні результати каральної експедиції княгині Ольги в Древлянську землю.
На думку Б.А. Звіздецького історія Малинщини має більш ніж 1200-літню історію.
Читайте матеріал сайту Малин Live на тему "Князь Мал та повстання древлян 945 року"
Автор: Володимир Студінський
